Я хочу вам рассказать, как было,
Как одной любви на всех хватило,
Как разрушив всякое проклятье,
Он взошёл в смирении на распятье.
И как та Святая Кровь бежала,
От греха всю землю умывала,
Всякий жаждущий приди и пей,
Не кради, не лги и не убей,
И на злое дело не спеши -
Ты законы эти в сердце напиши.
И иди за Ним, куда поманит,
Он ведь не предаст и не обманет,
Ты иди за светлою мечтой,
Не оглядывайся и не стой,
По дороге слабых подбирай
И веди к Иисусу в Божий край.
Он-надежда, Он-любовь, Он-Бог,
Он всё сделал, что другой не смог
Для спасения его, её, тебя,
Будь как Он и, всякого любя,
Ободряй и руку подавай,
Каждому, чем можешь, помогай,
Как бы не был кто и слаб, и мал,
Он тебя ведь к этому призвал?!
И иди, иди вперёд, иди,
Не ослабни и не упади.
Наталья Созонтова,
Новосибирск, Россия
Родилась, выросла и живу в Новосибирске. К Богу пришла через христианский реабилитационный центр - было 10 лет зависимости от наркотиков. Закончила библейскую школу "Победа" при церкви "Слово жизни". Занимаюсь бизнесом, дышу полной грудью и наслаждаюсь свободой, которую даровал мне мой Бог. e-mail автора:Natali@Sozontova.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 13519 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
