Мне идти суждено по долине земной,
Где так много страданий и слез,
Но небесный лазурный шатер надо мной,
Там – Мой Пастырь, Спаситель Христос.
Мало сил у меня, но когда устаю
Под тяжелым житейским крестом,
Я о небе таинственном гимны пою
В ожидании встречи в Христом.
И не только с Христом, но и с мамой родной…
Разлучились так рано мы с ней!
Иисус от скорбей взял ее в край родной
На заре моих жизненных дней.
На греховной земле правит злой мира князь,
Ненавидит народ Божий он.
В голубицу Христову бросает он грязь,
Очерняя небесный виссон.
Иисус, помоги в дом небесный войти,
Не прельститься мирской суетой!
Силы дай устоять мне на узком пути!
Небо – верных желанный покой.
Любовь Зотова,
Кисловодск
Удивительную жизнь прожила Любовь Зотова - поэтесса из Кисловодска: любви,поддержки, уважения.. Все это воплощается в ее стихах.. e-mail автора:afeneva@yandex.ru сайт автора:стихи. ру
Прочитано 8183 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
